Завод з виробництва матеріалів для покрівель, фасадів та швидкомонтованих будівель

Мы в соцсетях:

Телефонуйте нам безкоштовно 0-800-33-00-63

Захист від конденсаційної вологи при застосуванні теплоізоляції

23 / 04 / 2014

Якщо стеля під неушкодженою покрівлею стає мокрою, на стінах відшаровується фарба, шпалери відстають, на стінах з’являється цвіль, то це не завжди означає, що будинок старий і пора його міняти. Іноді таке відбувається і в зовсім нових будинках, якщо будинок недостатньо утеплений, або конструкція утеплення виконана невірно.

У захисну конструкцію волога надходить не тільки зовні (наприклад, опади, грунтова волога), але і зсередини, особливо в холодну пору року, коли кімнатне (тепле) повітря містить набагато більше водяної пари, ніж зовнішнє (холодне). Правда, це суперечить нашому суб’єктивному досвіду: ми сприймаємо не абсолютну, а відносну вологість повітря. Осіннє прохолодне повітря здається неприємним і вологим, а кімнатне тепле сухим і комфортним. Насправді, при температурі 22 ºС кімнатне повітря з вологістю 50 % (а це на 5-10% нижче норми) містить 9,7 г води, а зовнішнє при 0 ºС і майже 100 – відсотковій вологості більш ніж у два рази менше.

Чому питанню захисту від конденсаційної вологи потрібно приділяти пильну увагу?

Справа в тому, що водяна пара йде шляхом перепаду парціального тиску і дифундує від однієї пори до іншої. Оскільки зовнішнє (холодне) повітря, навіть якщо воно має високу відносну вологість, утримує водяної пари менше, ніж тепле повітря приміщення, дифузія відбувається від більш теплої частини приміщення до більш холодної. У зовнішньому шарі захисної конструкції з пониженням температури відносна вологість повітря підвищується, і нижче точки роси волога конденсується. Відбувається просочування водою будівельної конструкції, а нижче точки замерзання утворюється лід, що значно прискорює процес її старіння. Ознаками випадання конденсаційної вологи в огороджувальній конструкції є запах вогкості, поява мокрих плям, цвілі, відшарування фарби і шпалер.

 

Окремо слід сказати про те, що зволоження утеплювача, яке відбувається в результаті конденсації вологи, призводить до значного зниження його теплоізолюючих властивостей і, як наслідок, що призводить до зниження температури відповідного шару. В результаті випадає ще більше конденсату, що призводить до нового погіршення теплоізоляції.

Окремий випадок – конденсація вологи на конструкціях – результат різкого перепаду температур, напр. на зворотному боці покрівельного покриття над теплоізоляцією.

 

Табл.1. Значення температури точки роси ts (ºС) повітря при різній вологості і температурі.

 

Температура повітря, оС

Відносна вологість, %

50

60

70

80

90

12

1,9

4,3

6,6

8,5

10,4

14

3,8

6,4

8,6

10,6

12,4

16

5,6

8,2

10,5

12,5

14,3

18

7,4

10,1

12,4

14,5

16,3

20

9,3

12,0

14,3

16,5

18,3

22

11,1

13,9

16,3

18,4

20,3

24

13,0

15,8

18,2

20,3

22,2

 

 

Нормативний перепад між температурою внутрішнього повітря і температурою внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції складає 6 ºС для стін і 4 ºС для перекриттів. А значить, якщо у вашій квартирі температура 16 ºС, то температура внутрішньої частини стіни може опуститися до 10 ºС, і вже при 70-відсотковій вологості конденсат буде випадати на внутрішній частині стіни.

Як потрапляє волога в приміщення? Це відбувається в процесі життєдіяльності людини, напр. при користуванні кухнею або ванною кімнатою. Джерелом надходження вологи служимо і ми самі: доросла людина виділяє від 30 до 200 грам вологи за годину або близько 2 літрів на добу, що достатньо для 100-відсоткового насичення більш ніж 200 м³ повітря кімнатної температури.

 

Для захисту конструкції від конденсаційної вологи потрібно дотримуватися таких правил:

 

1. Значення коефіцієнта теплопровідності огороджувальної конструкції має бути можливо більш низьким. При U ƣ 0,30 Вт/м² ºС ( Rо ³ 4 м² ºС / Вт ) і правильному розташуванні шарів захисної конструкції поява конденсату практично виключена.

           

2. В захисній конструкції матеріали слід розташовувати із зменшенням значення опору паропроникненню від теплої до холодної сторони захисної конструкції.

 

Табл. Опір паропроникненню деяких видів матеріалів.

 

Матеріал

Товщина шару, м

Опір паропроникненню, Rп, м2·год·Па/мг

Залізобетон

0,38

12,66

Газо- і пінобетон

0,38

2,24

Кладка з керамічної цегли на цементно-піщаному розчині

0,38

3,45

Кладка з силікатної цегли на цементно -піщаному розчині

0,38

3,45

Деревина

0,04

0,67-0,125

Мінеральна вата, 11-50 кг/м3

0,1

0,17-0,33

Пінополістирол, пінополіуретан

0,1

2

Метали і скло

пароізоляційний шар

Забарвлення масляне з попереднім шпаклюванням і грунтовкою

0,64

Забарвлення емаллю

0,48

Пергамін

0,4

0,33

Руберойд

1,5

1,1

Поліетиленова плівка

0,16

7,3

Пароізоляційна плівка

0,20

36

 

 

3 . У всіх випадках, коли це можливо, теплоізоляційний шар повинен розташовуватися з зовнішньої (холодної) сторони конструкції, при цьому його не слід покривати безпосередньо щільним пароізоляційним шаром. У легкому «сухому» методі між ізоляцією і зовнішнім облицюванням завжди повинен передбачатися вентиляційний зазор. У легкому «мокрому» методі утеплення будівель шари, що наносяться на теплоізоляційні плити, повинні «дихати», тобто для зовнішньої обробки не можна використовувати паронепроникні матеріали.

 

 

 

Коли теплоізоляційний шар розташовується зовні:

• конструкція зберігає здатність «дихати», тобто пропускати пар, що позитивно впливає на мікроклімат в приміщенні і дозволяє уникнути накопичення в конструкції конденсаційної вологи;

• завдяки здатності несучої конструкції акумулювати тепло, в приміщенні підтримується постійна температура, значно менше стає залежність від короткочасних перепадів в роботі системи опалення;

• несучі конструкції будівлі захищаються шаром теплоізоляції від небажаних впливів навколишнього середовища (атмосферної вологи, перепадів температур тощо) і завдяки цьому збільшується тривалість їхньої експлуатації;

• одночасно з утепленням виконується обробка (ремонт) фасаду;

• зберігається корисна площа в приміщенні, яку могла б займати ізоляція.

 

4 . Якщо з якихось причин теплоізоляцію необхідно влаштовувати зсередини, її потрібно захищати пароізоляційним шаром з теплої сторони. Після накладення цього шару в ньому не повинно бути пошкоджень або слабких місць.

При нанесенні теплоізоляції безпосередньо на внутрішню поверхню стіни існує велика небезпека утворення конденсату практично для всіх ізоляційних матеріалів. Особливій ​​небезпеці при цьому піддаються стіни. Водяна пара безперешкодно проникає в холодні шари за теплоізоляцію, в якій втрачається більша частина температурного перепаду. У результаті в стіні скупчуються великі кількості конденсату. Якщо теплоізоляція є досить сильною, то не тільки точка роси, але і кордон нульової температури розташовується в самому теплоізоляційному шарі, встановленому з внутрішньої сторони стіни. Оскільки пар легко може проходити через оздоблювальні панелі або їх стики, він зустрічає більш холодні шари і конденсується в них. Досвідчений фахівець знає, що ізоляційний шар в цьому випадку часто промокає наскрізь, і навіть до такої міри, що з нього капає. Кількість конденсату в зимовий період може становити не менше 365 г/м². У цьому випадку можна очікувати серйозних пошкоджень, як захисної конструкції, так і самого теплоізоляційного шару. Деякі види теплоізоляційних матеріалів в результаті постійних процесів намокання – висихання починають обсипатися, прискорюється їх біологічне і хімічне руйнування.

Конструкція з теплоізоляційним шаром, розташованим із внутрішньої сторони стіни, працює надійно в тому випадку, якщо з теплого боку покладений хорошої якості паронепроникний матеріал (паробар’єр), що перешкоджає проникненню пари в теплоізоляційний шар і утворення конденсату за цим шаром. Але в цьому випадку стіна не зможе «дихати».

 

5 . Необхідно забезпечувати хорошу вентиляцію теплоізоляційного шару в таких конструкціях:

• скатні покрівлі;

• суміщені покриття;

• легкий «сухий» спосіб утеплення стін;

• стіни багатошарові;

• стіни в каркасній конструкції.